Вишиванки Миколаївщини об’єднують мотиви з різних куточків України. Сьогодні майстрині цього краю розвивають особисту традицію вишивання — таврійський живопис.
Про особливості вишиванки у регіоні журналістам Суспільного розповіли працівниця краєзнавчого музею та мисткиня з Таврійського розпису.
У фондах обласного краєзнавчого музею зберігаються понад 200 зразків вишиванок, зібраних на Миколаївщині. Однак, орнаменти, кольори, способи вишивання на них відрізняються.
"На жаль, миколаївської вишитої сорочки — не існує. Причин тому багато. Перша, ймовірно, полягає у тому, що на Миколаївщину прибували переселенці з різних областей України", — зазначає співробітниця краєзнавчого музею Світлана Романенко.
Співробітниця музею Світлана Романенко поруч з вишиванкою. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Світлана стверджує, що переїзди були пов’язані з індустріальним розвитком краю. Працівники прибували на південь як наприкінці 18 століття, так і на початку 20 століття.
"З Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Поділля до нас приїжджали люди. Вони продовжували звичаї тих регіонів, звідки вони родом", — говорить Світлана.
Вишиті сорочки у музеї. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Вишивали жіночі довгі та короткі, дитячі та чоловічі сорочки.
"Чоловічі сорочки теж прикрашали багатою вишивкою. Це були рослинні, геометричні мотиви. Їх також можна побачити на наших вишивках", — розповідає жінка.
"Народна творчість — це процес, що не припиняється, він постійно прогресує".
Також візерунки вишивали на скатертинах, хустках, наволочках та подушках.
Вишивка на подушці у музеї. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Миколаївщині властивий таврійський розпис, говорить майстриня та дослідниця цього розпису Руслана Сікаленко. У Миколаєві бажаючих вчать і самій техніці розпису, і перенесенню його на тканину. Техніка трохи різниться від звичайної вишивки.
"Було досить складне завдання, об’єднати розпис безпосередньо і перенести його у вишивку. Було чимало варіантів безпосередньо технік і зупинились на гладі. Оскільки саме вона дуже добре імітує рух кисті, рух фарби, яка лягає і разом з тим нам необхідно було поєднати традиції, символіку, з традиціями безпосередньо розпису", — розповідає Сікаленко.
Рушник з вишитим таврійським розписом. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Сам таврійський розпис, має власні кольори та символи.
"Миколаївська вишиванка увібрала традиції таврійського розпису. Це синьо-блакитно-біла з вкрапленнями охри колірна палітра. Символіка маяків, човнів, хвиль. Там є і дерево життя, як національний символ", — каже майстриня.
У Миколаєві можна зустріти людей у сорочках, вишитих у стилі таврійського розпису, говорить Руслана.
"Зараз ми якраз очікуємо на підсумки засідання експертної комісії, оскільки ми подали таврійський розпис, щоб його внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Наразі чекаємо на результати, тому це безумовно наше, Миколаївське".
Майстриня з Таврійського розпису Руслана Сікаленко з виробами. Суспільне Миколаїв/Олександр Гордієнко
Майстриня додає, що таврійський розпис почала вивчати ще в 1960-х роках журналістка Євгенія БондаренкоЄвгенія Петрівна Бондаренко (1928 – 2014) – відома журналістка, художниця. Вона зберегла унікальний південний розпис, який згодом стали називати таврійським. .
Source: suspilne.media